eXtended Zero

блог не блогера

    Не перестають дивувати коти і кішки. Не те, щоб я не любив собак, але ці створіння мені ближчі. Кожна особа має яскраво виражений характер, який проявляється постійно і всюди. Ця тварина настільки особиста, що інколи це просто вражає. Наприклад, моя кішка не любить коли її беруть на руки, і це категорично і ні в якій формі. Пручається, царапає, може навіть вкусити. Але одразу ж після такого демаршу повертається і сама влаштовується біля вас чи просто на руки. Немовби говорячи, що вона самостійна у виборі і останнє слово за нею.
   Харчування. Тут теж свої "приколи". Виразно прослідковуються вподобання. Для моєї Марусі, так називається моя кішка, це жива риба. Коли вона бачить чи відчуває відповідний запах, ладна "по стелі ходити", щоб отримати порцію. Стоїть і дивиться на холодильник та чекає щоб хтось пригостив рибинками. І це буде продовжуватись, поки не побачить, що їжа закінчилась. Тоді вже перестає активно "пильнувати" холодильник. Ще одним дивацтвом може служити раціон тварин, моя дуже полюбляє смажене соняшникове насіння... Без коментарів.
   Про улюблені місця відпочинку пухнастих годі й говорити. Це можуть бути самі несподівані куточки помешкання. Думаю, перше місце займають підвіконня (особливо на кухні і до сонячної сторони), далі м'які частини меблів (дивани, крісла, ліжка). А як вам шафа? Діждатись поки хтось не прикриє двері, вискочити на третю поличку і забившись між ваших футболок смачно спати. А сумка, взуття, сервант?
   Думаю, кожен може багато цікавого і незвичного розповісти про власного пухнастого улюбленця. Це ж кішки! Мяу!

Читати далі...

 Якби ви могли запросити будь-яку особу в гості з сучасних людей, кого б запросили?

Читати далі...

- Привіт, залізний чоловіче!
- Здрастуйте.
- Дуже радий бачити Вас у нашій студії.
- Так, мені теж приємно.
- І зразу перейдемо до питань. Як Вам серед людей?
- Та так - може бути. Трішки незвично, маніпулятор постійно смикається до зброї - хочеться пальнути чергою по натовпу...
- Зрозумів. Гаразд, розкажіть нам краще щось про себе: коли народились, як проводити вільний час, Ваші захоплення тощо.
- А я ще не народився.
- Тобто?
- Тобто я народився у 2029 році, а зараз лише 2012 рік.
- А, зрозумів, все забуваю що Ви з майбутнього.
- Так от, дитинства як у людей, у мене не було. Я взагалі народився дорослим. Пам'ятаю було це так: темно, темно, темно, а потім - Бац! 380 вольт і я вже у цьому світі. Завантажили мені програму і я пішов...
- Куди? Думаю, нашим глядачам буде цікаво знати, куди направляються термінатори після народження.
- Як це куди? У театр! Жартую.
- Бачу почуття гумору у вас присутнє.
- Так, це нова підпрограма, нещодавно обновився. Я продовжу. Мене направили у західний сектор JTR7-9UW, як сьогодні пам'ятаю. Трохи ми там Вас постріляли... Перепрошую, ворогів ми постріляли. А потім мене відправили сюди. От така історія.
- Дуже цікаво. Та все ж таки, трішки особистого, як Ви проводите дозвілля, з ким? Якщо це, звичайно, не секрет.
- Та ні, чого б це. Це ж все одно усе в майбутньому, а там людям усім ... одним словом вільного часу у мене немає - я на службі 24 години, ніяких вихідних.
- Ну хоча б друг у Вас є?
- А що це таке? Жартую. Був у мене напарник, та люди його того... тобто він загинув, тобто загине у майбутньому... коротше розплавився він.
- Шкода, прийміть співчуття.
 - Та нічого, то таке, його потім переплавили.
- Добре, продовжимо. Скажіть, Термінаторе, а що Вам найбільше подобається в людях?
- Голова.
- Тобто як "голова"? Поясність.
- Оце наведеш приціл, замкнеш контакт і... нема голови. Але я їх усіх пам'ятаю, вони в мене збережені ці фото "у прицілі", хочете покажу?
- Ні, дякую, може іншим разом.
- Як скажете. Є справді цікаві кадри і екземпляри.
- І на звершення нашої зустрічі, традиційне питання, яка ми задаємо усім нашим гостям. Скажіть, що Ви б хотіли побажати нашим глядачам?
- Що я можу Вам побажати... Бажаю дожити до 2029, а там побачимо. Може ще й зустрінемось, і я зроблю фото з Вами...
- Дякую.

Читати далі...

   На днях перевіряю ввечері уроки доньки (4 клас). 
   - Математика?
   - Ось, тату, чернетка, подивись.
   - Так, все добре, переписуй.
   - Українська мова?
   - Ось.
   - Добре. Тут  поправ, пиши акуратніше...
   Подивися решту, ніби все гаразд. Уже зібрався йти у вітальню, а мала підсовує щоденник і, так ніби про щось буденне між іншим, просить підписати. Я чисто механічно глянув - зауважень червоним від вчительки немає ... і підписав. А далі дивлюсь, а оцінок теж немає, домашніх завдань не записано... Стоп! 
   - Що це таке! Де домашні завдання за тиждень? Чому нічого не записано?!
   А мала спокійно відповідає:
   - Так це ж нинішній тиждень, ще нічого і не задавали. Сьогодні тільки вівторок.
   Глянув на числа у щоденнику. Точно. Вівторок.
   - Чого ж ти мені даєш підписати щоденник у вівторок? - здивовано питаю.
   - А раптом я забуду наприкінці тижня.
   Завіса!
   От така у мене хитрунка донька :-).

Читати далі...

   Вже неодноразово писано-переписано про обкладинки видавництва Folio. Раніше і я про це згадував. І от знову натрапив інтернеті на "шедевр". Як то кажуть: без коментарів.

   Стівен Кінг vs Люди Х feat. Folio


   Хто не вірить, ось лінки в мережі на фото: С.Кінг та Люди Х.

Читати далі...


   Якби ви змогли змінити час проживання, які роки (епоху) обрали б?

Читати далі...

   Я не є шанувальником усіляких ТВ-шоу. Дивлюсь їх дуже рідко, і то не за власним бажанням :-). Так сталось, що 28 серпня дивився "Голос країни" від і до. В принципі сподобалось. Досить показовими виявились результати голосування. Лідерами в чотирьох групах стали троє виконавців, які виконували пісню українською мовою. Цікава тенденція, правда?

   Доповнення. 4 вересня дивився "Голос країни" уже за власним бажанням:-). Хотілось би сказати кілька речей. Здивувала система голосування суддів. Вони ж готували, підбирали пісні виконавця, а потім можна глядачам взагалі не голосувати. Як наслідок, далі почали "чудити" самі судді: Пономарьов і Арбеніна. Як на мене, Руслана і П'єха вчинили правильно, віддавши обом претендентам порівну власних голосів. І останнє. Дуже неприємно вразила реакція деяких людей в коментарях в інтернеті. Не те що негатив, а просто якась злоба, агресія і ненависть. Таке враження, що коментатори суцільні професіонали в галузі музики з абсолютним слухом. Якщо не по їхньому, то значить лайно.  А може це виховання таке? IMHO.
P.S. Дуже шкода, що вибула Міла Нітіч. 

Читати далі...

   Він добивався її прихильності більше року. Багато квітів, подарунків, привітань. На дзвінки вона відповідала, та вела себе завжди приязно-стримано. Розмова, як правило, з його боку завершувалась запрошенням на побачення, з її - відмовою.

    Сьогоднішній дзвінок не став винятком. Знову відмовила. Чому так вчинила, не розуміла сама. Хлопець красень, розумний, цікавий. Може даремно? Адже ніхто крім нього так галантно не залицявся до неї, та і його наполегливості варто було би позаздрити. Ну гаразд, здалась вона сама собі. Одне побачення, а там подивимось.

   Знайшла в телефоні контакт "Знову він" і натиснула виклик. Промайнула думка: цікаво, а як вона записана в його контактах? Слухавку підняли після третього гудка.
   - Привіт.
   - Привіт.  Вирішила прийняти твоє запрошення на побачення. Де і коли ми можемо зустрітись?
   - Мене це більше не цікавить. Хай щастить.
   Відбій, короткі гудки...

   Він задоволено посміхнувся і подивився на дисплей телефону: "Абонент:  Дівчина №8. Тривалість розмови: 21 сек". Ще одна - для колекції.  

Читати далі...

   Він був справжнім професіоналом. Понад два десятки бездоганно виконаних замовлень. Жодної відмови, жодного проколу. Він без вагань брався за роботу будь-якої складності і доводив її кінця. Його ніхто не знав в лице.  Мінімум контактів із замовником – тільки електронний лист з фотографією жертви, бажаний спосіб та час виконання замовлення.  

   Прийшло нове замовлення. Повідомлення містило лише дату та час. Сьогодні, 21:00. У прикріпленому файлі фото жертви. Клік. На екрані з'явилось лице. ЙОГО лице! Кілер здивовано кліпнув. Звідки у замовника його фото? Він перевів погляд на годинник. 20:45. Сумнів тривав лише якусь мить.

   Годинник почав відбивати дев'яту. Рука стискала Беретту притиснену до скроні. Вся увага прикута лише до глухих ударів годинника. Дев'ятого удару кілер не почув... Він був справжнім професіоналом.

Читати далі...

   Якби ви зустріли свого клона, як би довели, що саме ви - оригінал?

Читати далі...

   Якби ви могли обрати чиєсь тіло і переселитись в нього (назавжди чи на певний час), чиє це було б тіло?

Читати далі...

   Нещодавно трохи сварився з донькою (3 клас) - не записує у щоденник домашні завдання. Постійно у неї відмовки: "нічого не задали", "зробила в школі", "зараз подзвоню до подружки і спитаю" чи "ой, я забула". Особливо це "забула" згадується пізно ввечері або ранком по дорозі до школи. Отож відбулась серйозна розмова на цю тему. Правда, мала пробувала "відмазуватись", мовляв з фізкультури та трудового навчання таки нічого і не задають. Я поступив наступним чином: поставив крапочки у щоденнику напроти тих предметів, з яких має бути хоча б щось задано - українська мова, читання, математика, англійська тощо. Та сказав, що буду перевіряти кожен день, щоб усе записувала бо прийму міри! Доньці діватись нікуди, відповіла що все зрозуміла і буде старатись. Наступні кілька вечорів був трішки зайнятий, тож мала робила уроки з дружиною, а я не перевіряв щоденник. Нарешті через декілька днів вирішив подивитись, як донька справляється з поставленим завданням. Отож, відкриваю щоденник і помаленьку сповзаю під стіл. Навпроти більшості позначених мною крапочкою предметів стоїть запис великими літерами: "НІЧОГО"...
   Сміявся я дуже довго. Одним словом, вийшла мала з положення: і запис зробила і "нічого не задали". 
   От така в мене донька :-).

Читати далі...

   Час від часу з нами трапляються цікаві випадки чи дивні збіги обставин. Хтось до цього відноситься дуже серйозно і трактує це як провидіння долі, а хтось не надає цьому великого значення. Можна в це вірити, можна не вірити, але вже ж таки, ніхто не буде заперечувати існування Його Величності Випадку. Так от, нещодавно зі мною трапився цікавий збіг. Але тут потрібно зробити два маленьких пояснення.  
   Перше. Телевізор останнім  часом практично не дивлюсь, за виключенням деяких каналів новин та Discovery. Особливо подобається на останньому передача "MythBusters" - "Руйнівники міфів", яку тепер почали транслювати і на українських каналах. Як на мене, дуже цікава і науково-пізнавально-розважальна телепередача.
   Друге. Цікавих журналів в нашій країні, скажемо м'яко, мало. Та все ж таки, один є. Це "Открытия и гипотезы" - український, але російськомовний науково-популярний журнал. Його я купую вже років шість-сім, і усім раджу. Будете в курсі останніх наукових подій, досліджень і просто цікавих фактів. 
   Отож, придбав на днях останній номер вищезгаданого журналу, приніс до дому і за вечерею вирішив проглянути. Кілька статей, огляд нових досліджень в різних галузях і тому подібне. Також редакція журналу вирішила опублікувати інтерв'ю тих самих "Руйнівників міфів" і заодно, розповісти про декілька цікавих дослідів, які ті проводили. Одним з таких був дослід, в якому ведучі пробували відтворити випадки вибухів забруднених міндобривами штанів фермерів від ляскання по них долонями... Прочитав я це інтерв'ю, ще кілька маленьких заміток та залишив журнал дочитувати пізніше. Думаю, йду подивлюсь телевізор. Вмикаю ТВ і перший же канал показує "Руйнівники міфів". Гм, цікаво, спостерігаю далі і помаленьку починаю "випадати в осад". Показують саме ту серію, де проводять дослід про фермерські штани описаний в журналі, про який я читав 20 хвилин тому... Це ж потрібно статись такому збігові. :-) 
   

Читати далі...

   Багато хто з користувачів інтернету знає, що таке торренти, і активно використовує цей файлообмінний протокол. Торрент ресурси існують на різні теми або ж є загального типу. Також відомо, що завантаження з такого ресурсу дуже часто є не зовсім законним, зважаючи на авторські права і таке подібне. Простіше - це піратство у чистому вигляді! Але останнє, поки що, мало кого сильно хвилює :-). Це так, для вступу, далі розкажу про те, що мене розвеселило.
    Користувачі українського сегменту інтернету, мабуть, знають один трекер (не буду його називати:-), який є суто українським, тобто релізи там мають бути виключно україномовними. Так от. Шукав в мережі скетч-шоу "Файна Юкрайна" і знайшов його саме на цьому трекері. Вирішив почитати коментарі та відгуки до даного релізу.
    Одні пишуть, що це гарне і дотепно-веселе українське шоу, і має право на існування на трекері, інші, навпаки, вважають "Файну Юкрайну" маячнею з пласким гумором, яка "притупляє здорове сприйняття" ітдітп. Одним словом йде бурхливе обговорення даного релізу.
   Почитав я коментарі, і подумав. Зареєстровано на трекері більше ста тисяч користувачів, іншими словами, ПІРАТІВ, які активно обговорюють в когось вкрадену інтелектуальну власність, та й ще чимось не задоволені, мовляв це не так, і то не то. Як на мене, це теж саме, що вирішувати великим піратським гуртом як когось порішити - даруйте, або зарізати, або застрілити, або повішати - який спосіб буде більш гуманніший і естетичніший. От такі пірати нового часу.

Читати далі...


   Якби ви могли отримати якусь супер-силу, магічну властивість чи чарівний предмет, що б це було?

Читати далі...

    
   Якби від ваших слів залежала ваша доля, чи доля інших людей, ви могли б збрехати під присягою?

Читати далі...

   
   Якби раптом звірі змогли говорити і розуміти людську мову, які це б мало наслідки?

Читати далі...

...купюрою у 100$. Усі тебе бережуть, ховають від чужих поглядів чи навпаки, виставляють напоказ. Завжди ніжно, проте міцно тримають в руках. Тішаться одним твоїм виглядом і можливістю володіти тобою - "моя прелесть". Ти даруєш людям впевненість у майбутньому, піднімаєш їх статус у житті. Ніхто не хоче розмінювати тебе на щось дрібніше. Ти - номінал світового рівня! Життя насичене відвідуванням банків, міжнародними подорожами, діловими угодами, про тебе постійно говорять і мріють. Тобою вимірюють навіть цінність людського життя. А для декого - ти ціль і зміст усього існування!

...холодильником. Постійно "морозишся". У тебе постійно заглядають, перевіряють чи раптом ти не порожній, чи працюєш, чи не перегрівся раптом. Довіряють оберігати та зберігати всілякі смаколики. Ліплять на тебе різні наклейки, магніти, діти розмальовують фломастерами. Довкола тебе крутиться увесь вихор домашнього всесвіту. А ти стоїш в куточку і лагідно мурчиш під шум чужого життя, що пробігає повз тебе. Та тобі байдуже, ти собі "на морозі":).

...молотком. Ти напівзалізний, напівдерев'яний. Тобі кажуть: "Забий!" І ти забиваєш! Все і на все. Тебе бояться - можеш стати страшною зброєю в руках маніяка, а можеш - героєм рятівником, останньою надією інженера. Ти і руйнівник і творець одночасно. Під твоїми ударами впала не одна стіна, згинули безвісті міріади цвяхів, розбиті вщент життя дзеркал і скляних шибок, на твоїй совісті сотні тисяч понівечених доль людських пальців. Та водночас, ти став головним будівельником і символом всієї Цивілізації!

...звуком/буквою "А-а". Ти - це сам Початок. З тебе розпочинається життя - саме "А-а-а" кричить новонароджена дитина. Тебе промовляють, співають мільярди людей по всьому світу на усіх мовах; ти є, практично, в усіх алфавітах, і стоїш там на першому місці. Найчастіше зустрічаєшся в словах, з тебе починаються безліч речень, текстів і книг. Ти завжди поряд. Допомагаєш виразити як радість людини, так і її горе.

...лампочкою. Несеш таким безпорадним людям Світло! Тебе обережно приносять в кожен дім. Прилаштовують над усіма і усім - аж по під саму стелю у чудернацькі світильники, дають поживитись смертельним струмом... І о Чудо! Світло! Люди звикають до тебе, ти стаєш їхнім вірним другом в повсякденному житті - допомагаєш вижити. Ти є свідком щоденної метушні людей, їхніх злетів та падінь, пустих та важливих розмов, розумних та безглуздих вчинків, безмежної радості та смертельного горя. Ти присутня при народженні, та часто, є свідком останнього подиху людини. І навіть тоді, коли в тобі немає потреби - пильно стежиш-сторожиш нічний спокій, готова в будь-яку мить спалахнути маленьким сонцем, щоб освітити дорогу в пітьмі.

Далі буде, можливо :-)

Читати далі...


Якби ви могли воскресити одну єдину людину, хто б це був?

Читати далі...

   Нещодавно задали доньці в школі (3 клас) написати міні оповідання, десь до десяти речень. Завдання виявилось не під силу малій, щось вона там писала, писала, та путнього нічого не вийшло. Я похвалив за спробу, але вирішив їй допомогти - написам сам в чернетку. Вийшло десь з 15 речень, трохи багатенько та нічого. Кажу малій, щоб переписувала в чистовик, але була уважна, бо вона може і букву переплутати, і пропусти, і зайву вставити. Отож переписала вона все це на чисто і принесла мені на перевірку вже чистовик. Читаю його. Знайду помилку, то позначаю її в чернетці, щоб донька виправила, але вже в чистовику. Отож виявилось 3-4 "очепятки" - це у нас нормально. Дочитую текст. Оп-па! Слово "меньше" - з м'яким знаком. В черговий раз кажу, що потрібно бути уважною, а вона мені відповідає, що так я сам написав в чернетці, можу подивитись. Дивлюсь в чернетку - точно, з м'яким знаком! Не може бути! Але придивляюсь і що бачу? Донька додумалась до наступного. Мабуть сама побачила, що написала неправильно і вирішила не виправляти в чистовику, а дописати м'який знак в чернетці - вийшла з положення, думала не побачу її зовсім іншого м'якого знака ледве втиснутого між "н" та "ш"...
   Сміявся я довго. Можливо з граматикою в доньки зараз ще і не дуже, зате з хитрістю все ок :-)
   От така в мене доня!

Читати далі...