eXtended Zero

блог не блогера
Показ дописів із міткою діти. Показати всі дописи

   На днях перевіряю ввечері уроки доньки (4 клас). 
   - Математика?
   - Ось, тату, чернетка, подивись.
   - Так, все добре, переписуй.
   - Українська мова?
   - Ось.
   - Добре. Тут  поправ, пиши акуратніше...
   Подивися решту, ніби все гаразд. Уже зібрався йти у вітальню, а мала підсовує щоденник і, так ніби про щось буденне між іншим, просить підписати. Я чисто механічно глянув - зауважень червоним від вчительки немає ... і підписав. А далі дивлюсь, а оцінок теж немає, домашніх завдань не записано... Стоп! 
   - Що це таке! Де домашні завдання за тиждень? Чому нічого не записано?!
   А мала спокійно відповідає:
   - Так це ж нинішній тиждень, ще нічого і не задавали. Сьогодні тільки вівторок.
   Глянув на числа у щоденнику. Точно. Вівторок.
   - Чого ж ти мені даєш підписати щоденник у вівторок? - здивовано питаю.
   - А раптом я забуду наприкінці тижня.
   Завіса!
   От така у мене хитрунка донька :-).

Читати далі...

   Нещодавно трохи сварився з донькою (3 клас) - не записує у щоденник домашні завдання. Постійно у неї відмовки: "нічого не задали", "зробила в школі", "зараз подзвоню до подружки і спитаю" чи "ой, я забула". Особливо це "забула" згадується пізно ввечері або ранком по дорозі до школи. Отож відбулась серйозна розмова на цю тему. Правда, мала пробувала "відмазуватись", мовляв з фізкультури та трудового навчання таки нічого і не задають. Я поступив наступним чином: поставив крапочки у щоденнику напроти тих предметів, з яких має бути хоча б щось задано - українська мова, читання, математика, англійська тощо. Та сказав, що буду перевіряти кожен день, щоб усе записувала бо прийму міри! Доньці діватись нікуди, відповіла що все зрозуміла і буде старатись. Наступні кілька вечорів був трішки зайнятий, тож мала робила уроки з дружиною, а я не перевіряв щоденник. Нарешті через декілька днів вирішив подивитись, як донька справляється з поставленим завданням. Отож, відкриваю щоденник і помаленьку сповзаю під стіл. Навпроти більшості позначених мною крапочкою предметів стоїть запис великими літерами: "НІЧОГО"...
   Сміявся я дуже довго. Одним словом, вийшла мала з положення: і запис зробила і "нічого не задали". 
   От така в мене донька :-).

Читати далі...

   Це давня легенда. Колись на світі панували звірі, а люди тільки-тільки з'явились з глини. 
   Дуже-дуже давно, коли народилась перша дитина, зібрались усі звірі, птахи та риби і стали радитись: а хто ж принесе її батькам.
   Першим вийшов цар звірів Лев, і сказав: 
   - так, як я є царем над усіма звірами, попрошу доручити цю справу саме мені. Я сам принесу людям їхнього первістка.
   Усі погодились, але виникла проблема, потрібно було далі перенести дитину через Море-Океан. Лев не міг впоратись сам. Тоді з води випірнула Риба-Кит і мовила:
    - я перенесу людське дитя на своїй спині, хай Лев тільки донесе його до Моря-Океану.
   Добре,- сказали звірі. - Але за Морем-Океаном є великий непрохідний Ліс-Праліс, потрібно якось перенести немовля і через нього.
    Тут наперед вийшов чорний Орел. 
    - Я перенесу через Ліс-Праліс.
    Звірі погодились, та старий Вовк заперечив:
    - ти Орле, - сказав він, - незаперечно, самий сильний і сміливий птах, літаєш вище усіх, але Ліс-Праліс дуже великий. Чи вистачить тобі сил донести дитину, подолавши таку відстань?
    Орел задумався. Так, він самий сильний, літає найвище, його усі бояться, та віддаль була дійсно великою.
    - Гаразд, - погодився Орел. - Дійсно, це для мене може стати перешкодою. Тому, замість мене полетить Лелека. Він долає дуже великі відстані, він подужає.
    Наперед вийшов білий-білий Лелека. Поклонився усім присутнім, та подякував за честь і довіру. 
    - А для того, щоб тебе ніхто не посмів зачіпати чи ображати по дорозі, - мовив далі Орел, - я дам тобі свою відзнаку.
    І провів своїм чорним крилом по крилі Лелеки. Кінчики крил білого Лелеки почорніли - тепер усі знали, що то ознака Орла, і не варто зачіпати цю птицю.
На тому й порішили.
    Так, як час був уже пізній, вирішили відправити усіх в дорогу наступного ранку.
   А зранку впав сніг - прийшла Зима.
   Звірі знову зібрались і зажурились. Як бути тепер? Зима, Сніг та Мороз можуть зашкодити.
    Думали, думали і вирішили, що необхідно сповити дитину в білі пелюшки. Саме білий колір захистить, зігріє та сховає немовля від зимової негоди. Та і Лелека також білий - зима його не помітить.
    Так і зробили звірі. Спочатку Лев приніс дитину до Моря-Океану, потім Риба-Кит несла її на своїй спині, а далі Лелека переніс через Ліс-Праліс. Немовля було закутане в білі пелюшки і Зима не помітила ні її, ні білого Лелеку. А чорні відзнаки на крилах птиці відлякували недоброзичливців.
   З того часу і повелось, що дітей нам приносить Лелека, бо люди його бачать останнім. Насправді ж до цієї справи причетні і інші звірі, як от Лев чи Риба-Кит. І навіть, коли настає Зима, вона не може завадити. Тому, що білий колір ховає усіх від її негод. А Лелека прилітає і взимку, просто його не видно...

Читати далі...