eXtended Zero

блог не блогера

   Родилась така ідея  (може вже і було, хоча не знайшов в неті) організувати/організовувати в Твіттері своєрідні флешмоби - твіттмоби. Суть полягає в наступному: усі твіттеріанці, які підтримують дану акцію, одночасно, або протягом якогось короткого періоду часу (5-10 хв.), твіттять одне і те ж повідомлення (скажімо з хештегом #twittmob). 
   Стосовно самого дійства, пропоную притримуватись типових правил флешмобу:
- дійство спонтанне;
- повідомлення повинно буди трохи абсурдне (тобто сам зміст твітту може буди безглуздим);
- чітко дотримуватись часу проведення акції;
- жодної агресії, політики, нетерпимості, аморальності.
   Координацію і організацію твіттмобу провести заздалегідь (визначити саме повідомлення, скажімо, шляхом голосування). Це все можна організувати на сторонньому ресурсі (наприклад, новостворений чи вже існуючий чийсь блог) - хто захоче/може допомогти, такі дії будуть тільки вітатись!
   Думаю не потрібно ставити собі за мету вивести щось в тренди в Твіттері, просто провести таку акцію, так би мовити, для власного задоволення. Подібні моби можна проводи періодично - раз в тиждень/місяць. 
   От така ідея. Хотілось би почути думки інших твіттеріанців стосовно вищеописаного.

Читати далі...


   Якби ви змогли змінити час проживання, які роки (епоху) обрали б?

Читати далі...

   Я не є шанувальником усіляких ТВ-шоу. Дивлюсь їх дуже рідко, і то не за власним бажанням :-). Так сталось, що 28 серпня дивився "Голос країни" від і до. В принципі сподобалось. Досить показовими виявились результати голосування. Лідерами в чотирьох групах стали троє виконавців, які виконували пісню українською мовою. Цікава тенденція, правда?

   Доповнення. 4 вересня дивився "Голос країни" уже за власним бажанням:-). Хотілось би сказати кілька речей. Здивувала система голосування суддів. Вони ж готували, підбирали пісні виконавця, а потім можна глядачам взагалі не голосувати. Як наслідок, далі почали "чудити" самі судді: Пономарьов і Арбеніна. Як на мене, Руслана і П'єха вчинили правильно, віддавши обом претендентам порівну власних голосів. І останнє. Дуже неприємно вразила реакція деяких людей в коментарях в інтернеті. Не те що негатив, а просто якась злоба, агресія і ненависть. Таке враження, що коментатори суцільні професіонали в галузі музики з абсолютним слухом. Якщо не по їхньому, то значить лайно.  А може це виховання таке? IMHO.
P.S. Дуже шкода, що вибула Міла Нітіч. 

Читати далі...

   Він добивався її прихильності більше року. Багато квітів, подарунків, привітань. На дзвінки вона відповідала, та вела себе завжди приязно-стримано. Розмова, як правило, з його боку завершувалась запрошенням на побачення, з її - відмовою.

    Сьогоднішній дзвінок не став винятком. Знову відмовила. Чому так вчинила, не розуміла сама. Хлопець красень, розумний, цікавий. Може даремно? Адже ніхто крім нього так галантно не залицявся до неї, та і його наполегливості варто було би позаздрити. Ну гаразд, здалась вона сама собі. Одне побачення, а там подивимось.

   Знайшла в телефоні контакт "Знову він" і натиснула виклик. Промайнула думка: цікаво, а як вона записана в його контактах? Слухавку підняли після третього гудка.
   - Привіт.
   - Привіт.  Вирішила прийняти твоє запрошення на побачення. Де і коли ми можемо зустрітись?
   - Мене це більше не цікавить. Хай щастить.
   Відбій, короткі гудки...

   Він задоволено посміхнувся і подивився на дисплей телефону: "Абонент:  Дівчина №8. Тривалість розмови: 21 сек". Ще одна - для колекції.  

Читати далі...

   Він був справжнім професіоналом. Понад два десятки бездоганно виконаних замовлень. Жодної відмови, жодного проколу. Він без вагань брався за роботу будь-якої складності і доводив її кінця. Його ніхто не знав в лице.  Мінімум контактів із замовником – тільки електронний лист з фотографією жертви, бажаний спосіб та час виконання замовлення.  

   Прийшло нове замовлення. Повідомлення містило лише дату та час. Сьогодні, 21:00. У прикріпленому файлі фото жертви. Клік. На екрані з'явилось лице. ЙОГО лице! Кілер здивовано кліпнув. Звідки у замовника його фото? Він перевів погляд на годинник. 20:45. Сумнів тривав лише якусь мить.

   Годинник почав відбивати дев'яту. Рука стискала Беретту притиснену до скроні. Вся увага прикута лише до глухих ударів годинника. Дев'ятого удару кілер не почув... Він був справжнім професіоналом.

Читати далі...

   Якби ви зустріли свого клона, як би довели, що саме ви - оригінал?

Читати далі...

   Якби ви могли обрати чиєсь тіло і переселитись в нього (назавжди чи на певний час), чиє це було б тіло?

Читати далі...