eXtended Zero

блог не блогера

    Не перестають дивувати коти і кішки. Не те, щоб я не любив собак, але ці створіння мені ближчі. Кожна особа має яскраво виражений характер, який проявляється постійно і всюди. Ця тварина настільки особиста, що інколи це просто вражає. Наприклад, моя кішка не любить коли її беруть на руки, і це категорично і ні в якій формі. Пручається, царапає, може навіть вкусити. Але одразу ж після такого демаршу повертається і сама влаштовується біля вас чи просто на руки. Немовби говорячи, що вона самостійна у виборі і останнє слово за нею.
   Харчування. Тут теж свої "приколи". Виразно прослідковуються вподобання. Для моєї Марусі, так називається моя кішка, це жива риба. Коли вона бачить чи відчуває відповідний запах, ладна "по стелі ходити", щоб отримати порцію. Стоїть і дивиться на холодильник та чекає щоб хтось пригостив рибинками. І це буде продовжуватись, поки не побачить, що їжа закінчилась. Тоді вже перестає активно "пильнувати" холодильник. Ще одним дивацтвом може служити раціон тварин, моя дуже полюбляє смажене соняшникове насіння... Без коментарів.
   Про улюблені місця відпочинку пухнастих годі й говорити. Це можуть бути самі несподівані куточки помешкання. Думаю, перше місце займають підвіконня (особливо на кухні і до сонячної сторони), далі м'які частини меблів (дивани, крісла, ліжка). А як вам шафа? Діждатись поки хтось не прикриє двері, вискочити на третю поличку і забившись між ваших футболок смачно спати. А сумка, взуття, сервант?
   Думаю, кожен може багато цікавого і незвичного розповісти про власного пухнастого улюбленця. Це ж кішки! Мяу!

Читати далі...

 Якби ви могли запросити будь-яку особу в гості з сучасних людей, кого б запросили?

Читати далі...

- Привіт, залізний чоловіче!
- Здрастуйте.
- Дуже радий бачити Вас у нашій студії.
- Так, мені теж приємно.
- І зразу перейдемо до питань. Як Вам серед людей?
- Та так - може бути. Трішки незвично, маніпулятор постійно смикається до зброї - хочеться пальнути чергою по натовпу...
- Зрозумів. Гаразд, розкажіть нам краще щось про себе: коли народились, як проводити вільний час, Ваші захоплення тощо.
- А я ще не народився.
- Тобто?
- Тобто я народився у 2029 році, а зараз лише 2012 рік.
- А, зрозумів, все забуваю що Ви з майбутнього.
- Так от, дитинства як у людей, у мене не було. Я взагалі народився дорослим. Пам'ятаю було це так: темно, темно, темно, а потім - Бац! 380 вольт і я вже у цьому світі. Завантажили мені програму і я пішов...
- Куди? Думаю, нашим глядачам буде цікаво знати, куди направляються термінатори після народження.
- Як це куди? У театр! Жартую.
- Бачу почуття гумору у вас присутнє.
- Так, це нова підпрограма, нещодавно обновився. Я продовжу. Мене направили у західний сектор JTR7-9UW, як сьогодні пам'ятаю. Трохи ми там Вас постріляли... Перепрошую, ворогів ми постріляли. А потім мене відправили сюди. От така історія.
- Дуже цікаво. Та все ж таки, трішки особистого, як Ви проводите дозвілля, з ким? Якщо це, звичайно, не секрет.
- Та ні, чого б це. Це ж все одно усе в майбутньому, а там людям усім ... одним словом вільного часу у мене немає - я на службі 24 години, ніяких вихідних.
- Ну хоча б друг у Вас є?
- А що це таке? Жартую. Був у мене напарник, та люди його того... тобто він загинув, тобто загине у майбутньому... коротше розплавився він.
- Шкода, прийміть співчуття.
 - Та нічого, то таке, його потім переплавили.
- Добре, продовжимо. Скажіть, Термінаторе, а що Вам найбільше подобається в людях?
- Голова.
- Тобто як "голова"? Поясність.
- Оце наведеш приціл, замкнеш контакт і... нема голови. Але я їх усіх пам'ятаю, вони в мене збережені ці фото "у прицілі", хочете покажу?
- Ні, дякую, може іншим разом.
- Як скажете. Є справді цікаві кадри і екземпляри.
- І на звершення нашої зустрічі, традиційне питання, яка ми задаємо усім нашим гостям. Скажіть, що Ви б хотіли побажати нашим глядачам?
- Що я можу Вам побажати... Бажаю дожити до 2029, а там побачимо. Може ще й зустрінемось, і я зроблю фото з Вами...
- Дякую.

Читати далі...

   На днях перевіряю ввечері уроки доньки (4 клас). 
   - Математика?
   - Ось, тату, чернетка, подивись.
   - Так, все добре, переписуй.
   - Українська мова?
   - Ось.
   - Добре. Тут  поправ, пиши акуратніше...
   Подивися решту, ніби все гаразд. Уже зібрався йти у вітальню, а мала підсовує щоденник і, так ніби про щось буденне між іншим, просить підписати. Я чисто механічно глянув - зауважень червоним від вчительки немає ... і підписав. А далі дивлюсь, а оцінок теж немає, домашніх завдань не записано... Стоп! 
   - Що це таке! Де домашні завдання за тиждень? Чому нічого не записано?!
   А мала спокійно відповідає:
   - Так це ж нинішній тиждень, ще нічого і не задавали. Сьогодні тільки вівторок.
   Глянув на числа у щоденнику. Точно. Вівторок.
   - Чого ж ти мені даєш підписати щоденник у вівторок? - здивовано питаю.
   - А раптом я забуду наприкінці тижня.
   Завіса!
   От така у мене хитрунка донька :-).

Читати далі...

   Вже неодноразово писано-переписано про обкладинки видавництва Folio. Раніше і я про це згадував. І от знову натрапив інтернеті на "шедевр". Як то кажуть: без коментарів.

   Стівен Кінг vs Люди Х feat. Folio


   Хто не вірить, ось лінки в мережі на фото: С.Кінг та Люди Х.

Читати далі...


   Якби ви змогли змінити час проживання, які роки (епоху) обрали б?

Читати далі...

   Я не є шанувальником усіляких ТВ-шоу. Дивлюсь їх дуже рідко, і то не за власним бажанням :-). Так сталось, що 28 серпня дивився "Голос країни" від і до. В принципі сподобалось. Досить показовими виявились результати голосування. Лідерами в чотирьох групах стали троє виконавців, які виконували пісню українською мовою. Цікава тенденція, правда?

   Доповнення. 4 вересня дивився "Голос країни" уже за власним бажанням:-). Хотілось би сказати кілька речей. Здивувала система голосування суддів. Вони ж готували, підбирали пісні виконавця, а потім можна глядачам взагалі не голосувати. Як наслідок, далі почали "чудити" самі судді: Пономарьов і Арбеніна. Як на мене, Руслана і П'єха вчинили правильно, віддавши обом претендентам порівну власних голосів. І останнє. Дуже неприємно вразила реакція деяких людей в коментарях в інтернеті. Не те що негатив, а просто якась злоба, агресія і ненависть. Таке враження, що коментатори суцільні професіонали в галузі музики з абсолютним слухом. Якщо не по їхньому, то значить лайно.  А може це виховання таке? IMHO.
P.S. Дуже шкода, що вибула Міла Нітіч. 

Читати далі...